Як я став х*йлом...

Вже понад два тижні в бессарабських селах Буковини мали б масово розбивати паркани із ракушняку, зрівнювати із землею задрипані хатки, а на їх місці будувати триповерхові вілли оббиті білим венеціанським мармуром та житомирським гранітом. А все тому, що журналіст із самісінького обласного центру присоромив цілий регіон за таку ось життєву необлаштованість.

Але почнімо усе з початку. 20 жовтня гортаючи новини у мережі Фейсбук (маю таку погану звичку) я натрапив на неадекватний на мою думку пост адекватного, знову ж таки на тодішню мою думку, журналіста.

Ось що він написав: «Господи, який я радий, що не народився у Кельменецькому чи Сокирянському районі! Це ж галімий забитняк. Люди, які тут живуть – нещасні. Оці хатки обдерті. Паркани з ракушняку — це жостка жесть. Тут на минулих виборах парламентських мажор-регіонал Артьомка обігнав першого українського космонавта Каденюка. Ці люди приречені, а ця земля проклята».

Особисто мене прикро вразила не лише інтонація сповнена зненависті в цих кількох реченнях, а ще й те, що під цими реченнями було поставлено ледь не з десяток лайків різними чернівецькими журналістами. Якщо ви раптом теж не бачите в цьому тексті нічого крамольного, то уявіть собі такий пост журналіста із провідної мюнхенської газети: «Господи, який я радий, що не народився у Верхньому Пфальці чи Нижній Баварії! Це ж галімий забитняк. Люди, які тут живуть — нещасні. Оці хатки обдерті. Паркани з альпійського каменю – це жостка жесть. Тут на минулих виборах парламентських мажор із ХСС Фріцик обігнав наймолодшого чемпіона світу з формули-1 Феттеля. Ці люди приречені, а ця земля проклята». Можете самі собі додумати, що трапилося б із цим журналістом у Баварії…

Логічно, що у Фейсбуці знайшовся колишній мешканець Бессарабії, яким виявився інший журналіст, Сашко Хмель, який почав доволі м’яко захищати рідну землю: «Міша, я там народився. Там зараз живуть мої батьки, до них навідуюся в гості. Гарні будинки, сади квітучі, повір — паркани є такі, про які тобі лиш мріяти. Не знаю, де ти був, але говорити що люди приречені і земля проклята — якось негарно(( зрештою, бідність є скрізь… і ніхто з нас не знає, що завтра буде — чи високий паркан і двоповерхова хата, чи «обдерті хатки і паркан з ракушняку»».

На що у «знаменитого журналіста» знайшлася нова відповідь: «О, бессарабці обізвались. Шо, правда очі коле? Та весь 204-й округ на виборах традиційно скуповують, як худобу в райцентрі в базарний день. Не люблю бессарабії».

Після цього вирішив і я вступити у словесний бій: «Робити такі висновки перебуваючи проїздом чи не надто довгий період часу в певному регіоні абсолютно неприпустимо, а тим паче, коли ти журналіст, та ще й привселюдно. А тим більше в такій грубій формі про прокляту землю та приречених людей».

На що мені порадили: «А своє переконання, припустимо-неприпустимо і решту моралізаторського гімна можеш засунути собі в одне місце».

За інші зауваження мене, до речі, послали саме сюди! «Макс, ваша святість блуданули? Ти не на Вкурсі. Шуруй туди. Твоя паства там». Вкурсі.ком, як на мене, це комплімент… ;)

І врешті решт мене ще й обізвано так само як і Путіна: «Макс, ну раз я вже хамло, то ти – х*йло».

І ось тепер можливо ви запитаєте чому я так довго писав цю статтю, коли вся ця розмова трапилась понад 2 тижні тому. То я відповім, вказавши результати Опозиційного блоку на цих парламентських виборах: ОВК №201 (м. Чернівці) – 3.9%, ОВК №204 (так званий бессарабський округ оспіваний Салітрою) – 2.01%. По мажоритарці в обидвох округах перемогли представники демократичних сил.

Напевне суржикова мова дозволяє автору писати всілякі нісенітниці, в тому числі й назви географічних регіонів як от Бессарабія з маленької літери.

Але все це один із маленьких каталізаторів рівня усієї нашої буковинської журналістики.

P.S. Спершу думав піти до суду, але потім вирішив, що все ж краще сюди. І звісно помилився. Бо за свої слова у публічному просторі потрібно відповідати. А в суд, маю надію, ще буде кому піти. Кельменеччина і Сокирянщина не такі аж маленькі.

Всі скріни переписки подані нижче...